.О.БОГОМОЛЬЦЯ ldquo;Затвердженоrdquo;

Контрольная

Тема заняття 22 Пухлини Курс III Факультет Медичний №1 №4 Київ 2011 1. Пухлини. Конкретні цілі: Пояснювати актуальність теми Пухлиниrdquo;; Етіологія і патогенез пухлин; Класифікація пухлин; Диференціальна діагностика доброякісних і злоякісних пухлин; Дослідження хворих з підозрою на пухлини; Засвоєння клініки доброякісних і злоякісних пухлин; Міжнародна класифікація пухлин; Клінічні групи хворих з пухлинами; Сучасні методи діагностики та лікування пухлин; Профілактика пухлин. Інвазія Проростання злоякісної пухлини в сусідні...

2014-01-29

42.38 KB

0 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

                                             “Затверджено”

                                              на методичній нараді кафедри

                                            загальна хірургія №2                                                                           

                                            протокол  №21_ від 30.05.2011 р._                                                                 

        

         Завідувач кафедри

                                                       професор______________ Я.Й.Крижановський

                                             (ПІП, підпис)

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ТА САМОСТІЙНОЇ

ПОЗААУДИТОРНОЇ  РОБОТИ В КЛІНІЦІ З ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ

Навчальна дисципліна

Загальна хірургія

Модуль № 2

Хірургічна інфекція. Змертвіння. Основи клінічної онкології, та трансплантології. Особливості обстеження  курація  хірургічних хворих.

Змістовний модуль № 5

Основи клінічної онкології. Трансплантація органів та тканин.

Тема заняття 22

Пухлини

Курс

III

Факультет

Медичний №1, №4

Київ 2011

1. Актуальність теми.

Актуальність проблеми.

Пухлини. Онкологія продовжує залишатись однією із основних причин смерті в розвинутих державах. По даним ВОЗ кожний рік в світі виявляється біля 6 млн. Нових хворих з пухлинами і кожний рік від злоякісних пухлин вмирає майже 5 млн. людей, із них 1,7 млн. в Європі. 80% людей страждають на рік, 6%-страждають від саркоми і 5% людей вражають злоякісні захворювання кровотворних тканин.

В зв’язку  з цим,  діагностика та лікування онкологічних хворих є одним із найважливіших завдань медицини, в тому числі і вищих учбових медичних закладів.

Онкологія являється комплексним розділом медицини, а тому цим займаються як теоретики так і клініцисти (хірурги, терапевти, гінекологи, дермато-венерологи, отоларінологи, патофізіологи, потанатоми та ін.)

Пухлина - патологічне розростання клітин тканини поліетіологічного характеру, якій властиво безмежний ріст, автономність або ж мала залежність від дії організму, морфологічний і функціональний атипізм.

Визначення поняття: пухлина – новоутворення, бластома (від грецького слова „бластините”-рости).

2. Конкретні цілі:

  •  Пояснювати актуальність теми „Пухлини”;
  •  Етіологія і патогенез пухлин;
  •  Класифікація пухлин;
  •  Диференціальна діагностика доброякісних і злоякісних пухлин;
  •  Дослідження хворих з підозрою на пухлини;
  •  Засвоєння клініки доброякісних і злоякісних пухлин;
  •  Міжнародна класифікація пухлин;
  •  Клінічні групи хворих з пухлинами;
  •  Сучасні методи діагностики та лікування пухлин;
  •  Профілактика пухлин.
  •  

3. Базові знання, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

1.. Нормальна анатомія

Знання анатомії тканин і органів людини

2. Гістологія

Володіти знаннями видів тканин та їх гістологічної будови

3. Біохімія

Знання про порушення обміну речовин при злоякісних пухлинах( розпад протеїнів, анаеробний гліколіз, „пухлинна анемія” та ін.)

4. Патологічна анатомія

Морфологічні особливості злоякісних пухлин

5. Патологічна фізіологія

Визначати, що таке гіпертрофія та гіперплазія, атипічність та патологічна регенерація. Особливості онкологічного процесу в тканинах злоякісних пухлин. Роль біологічних факторів в етіології злоякісних пухлин. В чому заключається теорія „соматичної мутації”.

4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

Термін

Визначення

  1.  Tumor-Пухлина

Синонім: бластома, неоплазма, новоутворення.

  1.  Cancer-рак

Злоякісна пухлина із епітеліальної тканини.

  1.  Sarcoma

Злоякісна пухлина із сполучної тканини.

  1.  Лімфосаркома

Злоякісна пухлина із лімфатичної тканини.

  1.  Остеосаркома

Злоякісна пухлина із кісткової тканини.

  1.  Ангіосаркома

Злоякісна пухлина із кровоносних судин.

  1.  Міосаркома

Злоякісна пухлина із м’язової тканини.

  1.  Ліпосаркома

Злоякісна пухлина із жирової тканини.

  1.  Аденома

Доброякісна пухлина із епітеліальної тканини.

  1.  Міома

Доброякісна пухлина із м’язової тканини.

  1.  Рабдоміома

Доброякісна пухлина із поперечно смугастих м’язів.

  1.  Лейоміоиа

Доброякісна пухлина із гладких м’язів внутрішніх органів (матки, шлунку, кишечник та ін.).

  1.  Фіброма

Доброякісна пухлина із сполучної тканини (фібробластів, колагенових волокон).

  1.  Фіброміома

Доброякісна пухлина до складу якої входить дві тканини: фібробласти і м’язова тканина.

  1.  Ліпома

Доброякісна пухлина із жирової тканини.

  1.  Неврінома

Доброякісна пухлина із нервової тканини.

  1.  Остеома

Доброякісна пухлина із кісткової тканини.

  1.  Хондрома

Доброякісна пухлина із хрящової тканини.

  1.  Інвазія

Проростання злоякісної пухлини в сусідні органи і тканини.

  1.  Метастази

Розповсюдження клітин злоякісних пухлин по кровоносним судинам (переважно саркома) і лімфатичним судинам ( як правило рак) в інші органи і тканини.

  1.  Метастаз Вірхова

Занос ракових клітин в лімфовузли лівої надключичної ділянки

  1.  Метастаз Крукенберга

Занос клітин ракового процесу в придатки матки.

  1.  Поліетіологічна теорія

Багато причинна теорія виникнення новоутворення.

  1.  Тератома (ембріона)

Вроджена пухлина, яка складається із тканин одного чи декількох зародкових листків.

  1.  T- tumor

Пухлина.

  1.  N-nodula

Лімфатичний вузол.

  1.  M- metastasis

Метастаз пухлини.

  1.  G- gradus

Ступінь злоякісності.

29. P-penetration

Характеризує глибину проростання пухлини в стінку порожнинного органу.

30. T-tumor

Має 4 стадії від Т1 до Т4

31. N-nodulus

    (N0, N1, N2, N3).

N0 – відсутні метастазі, N1 – метастази в регіонарні лімфовузли, N2 – метастазі в лімфовузли 2-го порядку,

N3 – метастази у віддалені лімфовузли

32. M-metastasis

     (M0, M1).

М0 – метастазі відсутні

М1 – є метастази.

33. G. gradus

    (G1, G2, G3).

G1 – низька ступінь злоякісності;

G2 – середня ступінь злоякісності;

G3 – висока ступінь злоякісності (низько диференційовані пухлини).

34. P-penetration

     (P1, P2, P3, P4).

35. Класифікація

     ТNMGP

Р1 – рак проростає слизову оболонку;

Р2 – пухлина проростає слизову оболонку;

Р3 – пухлина розповсюджується до субсерозного шару;

Р4 – пухлина проростає серозний шар або ж виходить за межі органу.

Виглядає так Т1-4N0-3M0-1G1-3P1-4.

36. Критерії Т

      Т1

      Т2

      Т3

    

      Т4

Для раку кишечнику має свої особливості:

Пухлина займає частину стінки кишки;

Пухлина займає половину окружності кишки;

Пухлина займає окружність кишки, звужує просвіт, викликає симптоми кишкової непрохідності;

Пухлина циркулярно звужує чи обтурує просвіт кишки, викликає кишкову непрохідність.

37. Рецидив

Ріст пухлини на тому ж місці де була до її видалення.

38. Операбельність

Стан, коли вдається видалити пухлину оперативно і вилікувати хворого.

39. Лейкоплакія

Білі плями на шкірі.

40. ЯМОТ

Ядерно-магнітно-резонансна томографія.

41. ФГДС

Фібро-гастро-дуоденоскопія.

42. Радикальна  

     операція

Передбачає видалення всього органу і регіонарних лімфатичних вузлів разом з оточуючою його жировою сполучною тканиною.

43. Паліативна

     операція

Передбачає видалення органу чи його частини, якщо метастази пухлини залишаються.

44. Цітостатичні

     препарати

Гальмують розмноження клітин пухлин.

45. Антиметаболіти

Впливають на обмін речовин в ракових клітинах та їх ферментні системи.

46. Абластика

Видалення пухлини в межах здорових тканин з видаленням враженого органу одним блоком з регіонарними лімфовузлами; з попередньою перев'язкою лімфатичних і кровоносних судин та виключення тракту гальмування пухлини.

Використання під час операції електроножа, лазера УЗ,

47. Антибластика

опромінення пухлини і зони метастазування перед операцією та в післяопераційному  періоді; використання регіонарної інфузії -  внутрішньо артеріальне введення протипухлинних препаратів до операції і після неї.

4.2. Теоретичні питання до заняття.

1. Актуальність проблеми.

2. Визначення, що таке пухлина.

3. Чим відрізняється пухлина від припухлості.

4. Етіологію(теорії) і патогенез пухлин.

5. Епідеміологія пухлин.

6. Класифікація пухлин в залежності від того із якої тканини вона виникає.

7. Класифікація пухлин в залежності від характеру росту і клінічного перебігу.

8. Чим відрізняється злоякісність пухлини.

9. Що таке імплантація, рецидив та метастаз пухлини.

10. Шляхи метастазування пухлин.

11. ЩО таке регіонарні та віддалені лімфовузли (метастаз Вірхова, Крукенберга,  Шніцлера).

12. Стадії злоякісних пухлин.

13. Міжнародна класифікація пухлин (символи - ТNMGP).

14. Клінічні групи хворих злоякісними пухлинами.

15. Які захворювання відносяться до передракових.

16. Методи діагностики злоякісних пухлин (що таке синдром малих симптомів).

17. Методи лікування злоякісних пухлин.

18. Види операцій при лікуванні хворих із злоякісними пухлинами.

19. Види профілактики пухлинних захворювань.

4.3. Робота, яка виконується студентами на занятті:

  1.  Проводять опитування хворих при наявності та підозрі на злоякісну пухлину, звертаючи увагу на скарги, наявність хронічних захворювань (травм), виникнення і характер росту пухлини, професію, наявність шкідливих звичок і злоякісних захворювань в родині.
  2.  Проводити обмацування лімфатичних вузлів в місцях доступних пальпації (підщелепних шийних, надключичних, пахових і пахвинних).
  3.  Характеризують пухлину та припухлості, гострі запальні процеси на основі місцевих і загальних клінічних проявів.
  4.  Проводять обстеження хворих шляхом огляду, пальпації, перкусії, аускультації.
  5.  Вивчають результати додаткових методів обстеження онкологічних хворих (аналіз крові, біохімічні дослідження крові, R дослідження, УЗД, ендоскопічні результати).

 Зміст теми

Пухлини. Онкологія продовжує залишатися однією із основних причин смерті в розвинутих державах. По даним ВОЗ кожний рік в світі виявляється біля 6 млн. нових хворих з пухлинами і кожний рік від злоякісних пухлин вмирає майже 5 млн. людей із них 1,7 млн. в Європі.

80% людей страждають на рак, 6% - страждають від саркоми і 5% людей вражають злоякісні захворювання кровотворних тканин.

В зв’язку з цим, розвиток і удосконалення методів профілактики та лікування онкологічних хворих є одним із найважливіших завдань медицини, в тому числі і вищих учбових медичних закладів.

Онкологія являється комплексним розділом медицини, а тому цим питанням займаються як теоретики, так і клініцисти (хірурги, терапевти, гінекологи, дерматологи, венерологи, офтальмологи, отолярінгологи, патофізіологи, патанатомоги, фармакологи, рентгенологи т. ін.).

Пухлина - патологічне розростання клітин тканини поліетіологічного характеру, якій властиво безмежний ріст, автономність або ж мала залежність від дії організму, морфологічний і функціональний атипізм.

Визначення поняття: пухлина - новоутворення бластома (від грецького слова бластините-рости).

Злоякісна пухлина - це патологічне розростання тканин, яке не координовано з ростом нормальних тканин, переважає його і продовжується після зупинки дії причинного фактору що його визиває (Уілліс).

М.М. Петров справедливо називав ці розростання невідрегульованим надлишком клінічного розмноження, а Фішер і Вазельс (1926) говорили про ексцеси росту - що виходять за межи нормального плану побудови організму.

Основна ознака пухлинного росту заключається в тому, що він здійснюється за рахунок розмноження клітинних елементів пухлини, тобто пухлини ростуть "самі із себе" (Роберт).

Властивість клітинних елементів до розмноження практично не вичерпується, так як вона біологічно обумовлена глибокими змінами їх тонкої хімічної структури, що виникає в результаті малігнізації. З цим пов’язано те, що ріст пухлини іде безконтрольно і продовжується навіть при зупинці дії причинного фактору. звідси народилась уява про автономний незалежний ріст, істинних пухлин.

Пухлина, що розвивається в організмі відчуває на собі, вплив багаточисельних і різноманітних факторів, як загального так і місцевого характеру, що сприяє прискоренню чи пригніченню пухлинного росту (наприклад - гормональні пухлини).

В нормальних тканинах процес розмноження складових частин клітин визначається функціональними потребами організму і проходить лише в необхідних межах що регулюються біологічними закономірностями, які лежать в основі взаємовідносин організму і зовнішнього середовища.

При патологічних станах процес розмноження клітин може порушуватися, набуваючи характеру паталогічної регенерації, але клітинні елементи, що приймають участь в цьому процесі зберігають свою суть. І навпаки, при пухлинному рості процес розмноження клітин прискорюється, втрачає регуляцію, йде непреривно без закінчення. Таким чином, в процесі малігнізації клітини міняють свою біологічну суть, в них відбуваються глибокі якісні зміни і функція розмноження в ущерб всім іншим функціям.

В цей час однієї думки про походження пухлин не існує. Серед існуючих теорій, які висвітлюють причини в виникненні пухлин, не втратила своє значення теорія Р.Вірхова - хронічного розростання в результаті тривалої дії подразнюючих речовин на тканини, а також теорія ембріонального походження пухлини Д.Конгейма. Згідно останньої, пухлина виникає із ембріональних елементів, що володіють великою потенцією росту і втратили властивість до нормальної фізіологічної диференціровки. Має значення також вірусно-імунногенетична теорія Л.Зільбера, згідно якої віруси, що занурюються в клітину сприяють утворенню онкогена і порушують нормальну регуляцію клітинного ділення.

Існує гормональна теорія у виникненні пухлин, згідно якої, гормони за певних умов знижують захисно-пристосувальні реакції організму, пригнічуючи протипухлинний імунітет.

Нині найбільше визначення отримала поліетіологічна теорія злоякісних пухлин, яка визначає багатопричинність в розвитку новоутворень: дія канцерогенних речовин, генетичних факторів, дія пухлинних вірусів.

По даним ВОЗ, 90% злоякісних пухлин виникає в результаті дії зовнішніх онкогенних факторів і 10% зумовлені генетичними змінами та дією вірусів.

Канцерогенні фактори можуть бути фізичного, хімічного або ж біологічного походження. Серед фізичних факторів велике значення має іонізуюче опромінення; серед хімічних - дія поліциклічних ароматичних вуглеводнів (бензпірен, бензидін т.ін.), ароматичні аміни, інсектициди т.ін.

Бензпірен знайдений в тютюновому димі, смолах вихлопних газах двигунів т.ін. Злоякісні пухлини розвиваються під дією онкогенних речовин після певного часу (летельний період) через 15-20 років.

Пухлини діляться по 3 основним категоріям: вид тканини, в якій виникає пухлина; локалізація; морфологічні особливості і здатність до розповсюдження.

В залежності від тканини, в якій розвивається пухлина розрізняють пухлини епітеліальні, із сполучної тканини, м'язові, судинні, нервові та змішані.

Відповідно враженого органу виявляють пухлини легень, шлунку, кишечника, шкіри, кісток т.ін.

В залежності від особливостей пухлинного росту та розповсюдження в організмі пухлини діляться на доброякісні і злоякісні.

Класифікація

По характеру тканини з якої розвивається пухлина виділяють епітеліальні, ендотеліальні, сполучнотканині, м'язові, судинні, нервові.

По складності будови пухлин вони діляться на: прості, складні. Прості складаються з 1 чи 2 і більше тканини (наприклад фіброміома). Складні повторяють будову цілих органів або частин організму (тератоми).

По клінічному перебігу і морфологічній будові пухлини класифікують на доброякісні та злоякісні.

До доброякісних пухлин із епітеліальної тканини відноситься аденома, яка виникає із епітелію шкіри, слизових оболонок, слинних, молочних, травних, ендокрінних, передміхурової та інших залоз. Аденома має таку ж саме будову, як і залоза з якої вона походить і часто зберігає функцію материнських клітин.

Пухлина із м'язової тканини - міома. Існує дві різновидності міом - рабдоміома (із поперечно смугастих м’язів) і лейоміома (із гладеньких м’язів внутрішніх органів - матки, шлунку, кишечника і інш.).

Із сполучної тканини виникає фібріома ( із фібробластів, колагенових волокон), частіше знаходиться в шкірі, фасції та сухожилках. Нерідко до складу фібром входять елементи інших тканин (фіброліома, фіброміома, нейрофіброма).

З хрящової тканини виникає хондрома, із жирової - ліпома, із нервової- неврінома, із судинної тканини - гемангіома, із лінфатичних судин - лінфангіома.

Вроджені пухлини, які складаються із тканин одного чи декількох зародишевих листків, інколи вони мають органоїдну будову - тератома (ембріома, паразитуючий плід).

90% злоякісних новоутворень відноситься до карціном (раку) - пухлини із епітелією, слизових оболонок і залоз. До злоякісних пухлин із сполучної тканини відносяться саркоми 5% (лімфосаркома,остеосаркома, ангіосаркома, міосаркома т.ін.) 5% складають новоутворення із кровоутворюючих тканин (лінфатичних та міелоїдних).

Злоякісна пухлина проростає (інвазія) в сусідні органи і тканини, а її клітини росповсюджуються по лімфатичним (переважно раки) і кровоносним судинам (саркома) утворують метастази.

Рісті розмноження клітин злоякісних пухлин вимагають великої енергії, яка забезпечується за рахунок анаеробного гліколізу, а також розпаду протеінів.

Злоякісні пухлини мають грубі морфологічні відхилення від норми:  поліморфізм клітин та їх ядер, багатоядерність, недефереаційованість і ін.

Клінічна класифікація злоякісниз пухлин передбачає розмір і ступінь росповсюдження пухлини, наявність метостазів в різних групах лімфатичних вузлів.  

Стадії розвитку злоякісних пухлин:

І стадія - пухлина розміром до 1 см. не проростає глибше стінки органу, метастази відсутні.

ІІ стадія - порівняно невелика пухлина діаметром понад 2 см., може проростати в стінку органу, но не виходить за межи органу, можливо наявність одиноких рухомих метастазів в регіонарні лімфоузли.

ІІІ стадія - пухлина діаметром понад 5 см., яка проростає всі шари стінки органа, розпад пухлини, обмежує рухомість органу, багаточисельні метастази в регіонарьній лімфатичні вузли.

ІV стадія - пухлина будь-якого розміру з віддаленними метастазами або глибоким проростанням у сусідні органи і тканини.

Міжнародна класифікація

З метою уніфікації класифікації в 1958 р. впроваджена міжнародна класифікація по TNMGP, яка точніше відображає стан первинної пухлини і її метастазів.

T - tumor, характеризує розмір пухлини, має 4 стадії від Т1 до Т4

N - nodula, характеризує враження лімфатичних вузлів: NО- відсутність метастазів; N1 - метастази в регіонарні лімфовузли; N2 - метастази в лімфовузли 2-го порядку; N3-метастази в віддаленні лімфовузли.

M - metastasis, вказує на наявність метастазів в органи і МО - метастази відсутні; М1 - є метастази.

G - gradus, ступінь злоякісності по рівню диференцірованності клітин пухлини; G1 - низька; G2 - середня; G3 - висока (недиференціровані пухлини).

P - penetration, характеризує глибину проростання пухлин в стінку порожнинного органу; Р1 - рак проростає слизову оболонку; Р2 - проростає підслизову оболонку; Р3 - рак росповсюджується до субсерозного шару; Р4 - пухлина проростає сефозний шар, абож виходить за межи органу.

Класифікація TNMGP в цілому має вигляд так - Т1-4NО-3МО-1G1-3Р1-4

Критерій Т для пухлини кожного органу має свої особливості: для рака кишечника:

Т1 - пухлина займає частину стінки кишки;

Т2 - пухлина займає половину окружності кишки;

Т3 - пухлина займає октужність кишки, звужує просвіт, визиває сімптоми кишкової непрохідності;

Т4 - пухлина циркулярно звужує чи обтурує просвіт кишки, визиває кишкову непрохідність.

Для пухлини молочної залози: Т1 - пухлина розміром до 2 см.; Т2 - пухлина розміром 2-5 см., втяжіння шкіри соска; Т3 - пухлина розміром 5-10 см., зрощена з шкірою чи фіксована до грудної стінки, наявність виразки; Т4 - пухлина розміром 10 см., вражена шкіра грудної стінки з розпадом.

Клінічні групи

Для обліку і диспансерного нагляду онкологічних хворих виділено 4 клінічні групи:

І група: а) хворі з підозрою на пухлину;

             б) хворі з передпухлинними захворюваннями;

ІІ група: хворі яким необхідно спеціальне і радикальне хірургічне лікування;

ІІІ група: хворі яким проведено радикальне хірургічне лікування і в даний час вони вважаються практично здорові. При виникненні рецидиву або ж метастазу в хворих цієї групи, такі хворі переводяться в ІІ групу, якщо можливе радикальне лікування, або ж-в IV групу, якщо радикальне лікування не можливе.

 IV група: хворі із запущеними злоякісними пухлинами і вимагають тільки симптоматично лікування.

Диференційна діагностика злоякісного і доброякісного росту.

Доброякісні пухлини характеризуються наявністю капсули, експансивним повільним ростом, відсутністю проростання в оточуючі тканини. Ці пухлини не рецидивують після радикальної операції і не дають метастазів; по гістологічній будові вони мало відрізняються від тканин із яких виникли. Доброякісні пухлини можуть набувати несприятливий перебіг і привести до важких порушень в організмі, якщо при своєму рості стиснюють життєво важливі органи (наприклад - мозку, великих судин, бронхів, жовчних шляхів і т.д.)

Злоякісні пухлини характеризуються відсутністю капсули швидким та інфілатративним ростом, здатністю проростання в оточуючі тканини і органи, а також метастазувати - переноситися по лімфатичним та кровоносним судинам в різні органи.

Після видалення пухлини можуть рецедувати - ріст пухлини на томуж місці де була до  її видалення. Особливість злоякісних пухлин (на відмінну від доброякісних) є здатність впливати на загальний стан організму включаючи ракову інтоксикацію яка супроводжується анемією, втратою ваги тіла, виснаженням.

Передракові захворювання Виникненню злоякісних новоутворень можуть передувати хронічні захворювання (трофічні виразки, поліпи, нориці, хронічна кальозна виразка шлунку, анацидний гостріт, поліпи, шлунково-кишкового тракту, мастопотія, папіломи, вроджені пігментні плями, ерозія шийки матки і.ін.), довготривала повторювальна травма тканин. По відношенню до хворих із перерахованими захворюваннями в лікарів повинна бути онкологічна настороженість, при підозрі на винекнення злоякісного утворення показана біопсія кусочка тканини з цього місця. Такі хворі повинні знаходитися під постійним диспансерним наглядом. Своєчасне лікування цих хворих, поєднуючи з хірургічною операцією, є профілактика злоякісних утворень.

У хворого, у якого передбачається наявність пухлини необхідно встановити:

Чи є пухлина взагалі;

- Характер пухлини - доброякісний чи злоякісний;

- Локалізація пухлини;

- Наявність чи відсутність метастазів;

- Операбельність чи неоперабельність пухлини.

Для вирішення цих питань має значення детальне обстеження хворого - вияснення умов побуту, звички, скарги, анамнез захворювання, об’єктивні данні т.ін.

Важливим є активний збір анамнезу. Велике значення має вияснення так званого синдрому малих ознак (Савицького), або ж стан дискомфорту, тобто ознак, що свідчать про порушення функцій внутрішніх органів.

В ранніх стадіях онкологічного захворювання хворі майже ніколи не скаржаться на біль, разом з тим відмічають підвищену стомлюваність, сонливість, зниження інтересу до зовнішнього середовища, зниження працездатності. Після фізіологічних відправлень може виникнути відчуття важкості, наявність стороннього тіла. Такі скарги являються основними для виникнення у лікаря онкологічної настороженості, що дозволяє йому встановлювати злоякісне новоутворення в ранній стадії.

Для онкологічного анамнезу характерним є непереривне збільшення негативних симптомів.

Анамнез захворювання частіше буває коротким. Но необхідно враховувати, що при розвитку злоякісного новоутворення на фоні хронічного запального процесу або ж доброякісної пухлини анамнез може бути багаторічним.

Важливо відмітити, що в початкових стадіях росту злоякісної пухлини клінічні ознаки відсутні. І навіть у певної кількості хворих може зберігатися здоровий вигляд і нормальна чи навіть підвищена вага тіла. Об’єктивно якщо пухлину видно, то необхідно встановити її характер, відношення до оточуючих тканин і операбельність. При місцевому дослідженні визначають величину пухлини, форму, межу, поверхню пухлини (рівна, горбкувата), консистенцію (тверда - кісткова тканина, щільна - фіброма, м’яка-ліпома).

Величина пухлини вимірюється в міліметрах або ж сантиметрах. Пухлина щільної консистенції, горбкувата з нерівною поверхністю, зрощена з оточуючими тканинами характеризує її злоякісність. Доброякісні пухлини характеризуються круглою формою, рухливістю, відсутністю зрощення з оточуючими тканинами. Гладенька поверхність характерна для кісти та інших доброякісних пухлин.

М’яку консистенцію мають доброякісні пухлини - ліпоми, поліпи слизових оболонок.

Дерев’яниста консистенція та відсутність чітких меж пухлин підтверджує їх ракове погодження.

Симптоми рухливості має велике значення для визначення доброякісної пухлини. Рак та саркома часто зрощенні з прилеглими тканинами. Рухомість злоякісної пухлини в якісь мірі може визначати її операбельність.

Пальпація при обстеженні онкологічного хворого має велике значення. Пальнація пухлини чи ділянки де вона розміщена дає можливість визначити її межі, консистенцію, відношення до оточуючих тканин і органів, флюктуацію та болючість. Ретельно повинні бути обмацувані всі лімфовузли доступні пальнації. Незмінений лімфовузол невеликий, овальний, м’який, рухливий, безболісний і не відрізняється від інших (сусідніх та віддалених) лімфатичних вузлів.

Вузол, вражений метастазом - збільшений, круглий, щільний, інколи бугоркуватий, зрощений з оточуючими тканинами та іншими лімфатичними вузлами і не болючий.

Найбільш доступні діагностуванню дифузні та вогнищеві передпухлинні розрощення епітелія шкіри та слизової оболонки - так званний синдром плюс - тканина, що визначається оптичними приладами та візуально. Типічним прикладом цього є лейкоплакія (білі плями), розростання епітелію слизових оболонок шкіри - папілами, поліпи, вроджені плями.

Різні старечі дискератози також можуть бути джерелом росту пухлини.

Клінічна картина

Клінічні прояви є основним в діагностиці пухлин. Синдром патологічних виділень (кров’янисті виділення, кровотечі) часто спостерігається при пухлинах, особливо при запущених стадіях раку. Всяка явна та скрита кровотеча зобов’язує лікаря запідозрити пухлину і провести необхідне обстеження.

Не менш важливим синдромом клінічного проявлення злоякісного процесу є синдром порушення функції. Це один із самих складних синдромів в основі якого лежить порушення що визиваються функціональними та анатомічними змінами органу, враженого пухлиною.

Внутрішньорганні пухлини рано визивають симптоми непрохідності. При рості пухлини в просвіт трубчатих органів (кишки, стравоходу, гортані, бронху, жовчних шляхів т. ін.) виникають відповідні клінічні прояви непрохідності їх. Некроз пухлини часто приводить прориву стінки порожнинного органу, що веде до винекнення перетоніту чи кровотечі.

Дія злоякісних пухлин на організм залежить від місця виникнення їх, а також і від отруєння організму таксичними речовинами, що утворюються в процесі росту і розпаду пухлини. Таксичні речовини пригнічують нормальні процеси обміну речовин. До цього приєднується виснаження організму в результаті голодування, недостатності травлення і абсорбції їжи. Часто виникають гарячка, гіповтамінози, імунна депресія, прискорюється ріст пухлини.

В результаті інтоксікації виникає адінамія, зниження апетиту "пухлинна анемія", гіпопротеїнемія, дізпротеїнемія, прискорення ШОЕ, підвищується згортання крові.

Ріст пухлини визиває біль, симптоми подразнення нервів за рахунок стиснення тканин.

Сучасні методи діагностики і лікування

До засобів діагностики пухлин входять: медична документація, анамнез захворювання, клінічні та лабораторні дослідження, рентгенологічне обстеження, ендоскопія, біопсія, електронна мікроскопія (недеференційовані та низько деференційовані пухлини), цитологічна діагностика, радіоізотопне і імуннологічне дослідження, УЗД, комп’юторна і ядерно-магнітно-резанансна томографія (ЯМРТ).

Рання діагностика раку - розпізнаювання пухлини в стадії інтраепітеліального росту, що гарантує повну ліквідацію пухлинного процесу. Цьому сприяє введення ендоскопічних приборів - ФГДС т.ін. - що розширило діагностики раку інсіту. Метод дозволяє виконати фотографію і біопсію пухлини.

Морфологічна і цитологічна діагностика включає створення мазків видбитків, цитологію та біопсію. Радіоізопна діагностика визначає загально-функціональні зміни органу та специфічні зміни, що властиві пухлині певної локалізації.

Хворі із злоякісними пухлинами потребують термінового лікування. Лікування доброякісних пухлин проводять в випадках, якщо вони порушують функцію органа, визначають косметичний дефект, вважаються передраковими захворюваннями чи подозрілими на можливість перетворення у злоякісну пухлину.

Методами лікування злоякісних пухлин є хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний і гормонально-терапевтичний.

Хірургічне лікування

Основним методом лікування пухлин - хірургічний, який в ряді випадків (наприклад, при раку молочної залози, матки т.ін.) поєднується з променевою чи хіміотерапією. Таке комплексне лікування називається комбінованим. Комбіноване хірургічне лікування з променевим може бути в вигляді перед - чи післяопераційного опромінення. Можливе поєднання опромінення з хіміотерапією (мієломна хвороба, лімфогрануломатоз). Хірургічне лікування не показано в випадках, коли захворювання може бути вилікуваним променевим методом (рак губи).

Противопаказане хірургічне лікування злоякісних пухлин при неоперабельності процесу. При виконанні операції у онкологічного хворого обов’язковим є принцип абластики, тобто оперування в межах здорових тканин, видалення враженого органа одним блоком з регіонарними лімфотичними вузлами з попередньою перев’язкою лімфатичних та кровоносних судин з виключенням травмування самої пухлини - розтин пухлини, розкриття органа, враженого пухлиною.

Хірургічне лікування передбачає також використання методів антибластики: використання під час операції електроножа, лазера, УЗ, опромінення пухлини, зони регіонарного метастазування перед операцією і в післяопераційному періоді, використання регіонарної інфузії - внутрішньоартеріальне введдення протиопухолевих препаратів до операції та після неї.

Радикальна операція передбачає видалення всього органа (молочної залози, матки) чи значної його частини (шлунку, кишечника) і регіонарного лімфатичного апарату, разом з оточуючою його жировою сполучною тканиною. Радикальною буде операція і тоді коли вмісті з враженим пухлиною органом видаляють чи резецірують орган (чи його частину) в який пухлина проросла.

Паліативні операції передбачають видалення органу чи його частини, якщо метастази пухлини залишаються. Такі операції направлені на усунення ускладнень що визвані пухлиною без її видалення (наприклад гастростомія при раку стравоходу, міжкишечні анастомоз при раку кишечника з розвитком кишкової непрохідності, трахеостимія при пухлині гортані).

При паліативних операціях усуваються основні, найбільш важкі симптоми захворювання, частіше всього непрохідність порожнинних органів. Кріохірургічне видалення пухлин переважно використовують для видалення пухлин шкіри, порожнини рота, носа та інших органів.

Променева терапія

Основною метою променевої терапії є повне порушення клітин шляхом дії як на основне вогнище, так і на регіонарні лімфатичні вузли. Цей вид лікування використовується широко: більша половина хворих підлягає променевій терапії. Лікувальна дія досягається з одного боку, більшою чутливістю клітини злоякісних пухлин, з іншого - меншою здатністю до репаративних процесів після враження їх опроміненням. Нормальна клітина вражена опроміненням, має більш високі репаративні здібності, чим опухольова. Клітини, які мають вищу репродуктивність активність та нижчу морфологічну ступінь дифереціровку є більш чутливими до опромінення.

Найбільш чутливою є лімфатична тканина, кістковий мозок, вилочкова залоза. В меншій мірі чутливі яєчники, епітелій сльозових оболонок, підшкірна клітковина, епідерміс, легені, нирки, м'язова тканина, хрящі, кістки і нервова тканина. Недостаток кисню значно підвищує стійкість до променевої дії. Іонізуюче випромінення приводить до розщеплення абож зміни структури молекули ДНК, порушенню мітахондріїв, синтезу білка, пригніченню здібності клітини ділиться, порушенню ритму цього процесу.

Найбільш вразливі до опромінення є спинний мозок, нирки, печінка, кишечник. Очі не повинні підлягати опроміненню.

Успіх променевої терапії залежить від чіткості визначення оптимальної дози опромінення відповідно розміру пухлини та місця її розміщення. Променеву терапію в основному комбінують з хірургічним лікуванням, використовуючи її в перед та після операційних періодах. Променеву терапію можна поєднувати з хіміо-і гормонотерапією. Променева дія на пухлину та її метастази може бути досягнута за рахунок зовнішнього, внутрішньопорожнинного чи внутрішньотканинного опромінення. Зовнішнє опромінення проводиться в вигляді γ- терапії та за допомогою спеціальних сильних променевих установок, які мають заряд радіоактивних препаратів      (60 СО, 137 Сs т. ін.). При порожнинній променевій терапії джерело опромінення вводять в природні утвори (наприклад, в порожнину рота, порожнинну матки, сечового міхура т.ін.). Для внутрішньотканинного опромінення використовують ізотопи, які вводять в вигляді голок, капсул в тканини після видалення пухлини (наприклад, при мастектомії). Ці радіоактивні речовини залишаються в тканинах на довгий час і проявляють променеву дію на залишені в тканях клітини пухлин, їх метастази в лімфатичних вузлах.

Хіміотерапія. При найбільш росповсюджених пухлинах людини (рак легень, молочної залози, шлунку, кишечника) хіміотерапевтичні припарати значно поступаються хірургічному і променевому лікуванню. Хіміотерапія використовується в комплексі з іншими методами лікування і не може підмінити оперативного або променевого методів лікування, а може їх тільки доповнювати. Велике значення хіміотерапія має при системних онкологічних захворюваннях - лейкозі, лімфарануломатозі. Використання тільки хіміотерапії на ранніх стадіях пухлин, коли пухлина може бути видалена хирургічно, неприпустимо.

Розрізняють наступні групи хіміопрепаратів:

Цітостатичні препарати: новембіхін, ціклофосфан, тіофосфамід (Тио-ТЕФ), допан, вінбластін, вінкріситан т.ін. Ці препарати гальмують розмноження пухлинних клітин, діючи на їх мітотичну активність.

Антиметаболіти - препарати, які виливають на обмін речовин в ракових клітина, пригнічують наприклад синтез пуринів (меркаптопурин) чи діють на ферментні системи (фторурація, фторафур) або процеси перетворення фолієвої кислоти (метотрексат).

Протипухлинні антибіотики - група речовин, що продукуються грибами чи мікроорганізмами: хрізомалін (актиноміцин С і Д), брунеоміцін.

Гормонотерапія. Для лікування, гормонозалежних пухлин використовують гормональні препарати. Препарати чоловічих полових гормонів - андрогени (тестостерона пропіонат, метілтестостерон) використовують при раку молочної залози. Сінестрол та діетілстільбестрол призначають при ракі передміхурової залози.

До гормонотерапії пухлин відносяться також втручання на ендокринних залозах з лікувальною метою, наприклад хірургічна чи променева стерилізація жінок при раку молочної залози.

Профілактика пухлин

За профілактикою раку майбутні профілактичні міроприємства діляться на три категорії.

Особиста профілактика. Самоспостереження має велике значення. Людина повинна слідкувати за собою, звертаючи увагу, на опасні ознаки раку:

1) Повторні кровотечі, виділення (білі);

2) Вузлики чи ущільнення в молочній залозі або в якомусь іншому органі;

3) Рани які не загоюються;

4) Подовжений розлад функції кишечника, сечового міхура;

5) Подовжені охриплість голосу, кашель;

6) Зміни бородавок і природних плям.

Необхідно, щоб населення набуло необхідних медико-біологічних відомостей, які б визивали необхідність проводити правильний образ життя (не переїдати, не зловживати алкоголем, не курити, не вживати довго ліки без призначення лікаря).

Лікарська профілактика. Лікар повинен роз'яснювати профілактичні міроприємства через органи санітарної просвіти, шляхом особистого контакту з населенням або ж із залученням засобів інформації (преси, радіо, телебачення). Важливим є контроль за групами хворих з підвищеним риском, які мають карціному in situ, пренеоплазії і вроджена передрозположенність до раку. Пропагувати необхідність проведення профілактичних досліджень особливо в профілактиці та ранньому встановленню раку щитовидної залози, матки, молочної залози, шкіри, передміхурової залози.

Загальна профілактика. Мова йде про виключення відомих і передбачуваних канцерогенів (промислових речовин) із атмосфери (щільні дими, сажа, гази, порох, пари) води, повітря, а також із продуктів харчування та напоїв. Професійна профілактика і захист від променевої дії повинні бути оптимальними. Необхідна ретельна перевірка всіх медикаментів у відношенні їх можливої канцерогенної дії.

Матеріали для самоконтролю

Тести для самоконтролю.

1. Чому відповідає злоякісна пухлина шлунку, що не виходить за межі слизової оболонки і не має метастазів в реґіонарних та віддалених лімфовузлах:

   А. Т2 NМ0РІ;

   В. ТІN2МІР2;

   С. Т2N0МР3:

   Д.ТІМ0РІ;

   Е. Т2NІМІРІ.

2. Із якої тканини виникає лейоміома?

    А. Жирової тканини;

    В. Судинної тканини;

   С. Сполученої тканини;

   Д. Епітеальної тканини;

   Е. Гладенької м'язової тканини.

3. Із якої тканини виникає тератома?

   А. Лімфоїдної;

   В. Мۥязової;

   С. Кісткової;

   Д. Епітеальної;

   Е. Нервової тканини.

4. Із якої тканини виникає ліпома?

   А. Сполучної тканини;

   В. Мۥязової тканини;

   С. Нервової тканини;

   Д. Епітеліальної тканини;

   Е. Слизової тканини.

5. До якого методу діагностики відноситься гастроскопія?

    А. Біопсія;

    В. Дуоденоскопія;

    С. Ендоскопія;

    Д. Рідіоізотопому методу;

    Е. Цітологічному методу.

6. Який із існуючих методів лікування пухлин відноситься до симптоматичного?

   А. Гормонотерапія;

    В. Антибіотикотерапія;

   С. Променева терапія;

   Д. Протизапальне лікування;

   Е. Оперативне.

7. У хворого з кровотечею пухлини шлунку, знайдено в лівій надключичній  ділянці „Вірховський лімфовузол”. Яке показано  лікування?

   А. Радикальна операція;

   В. Секторальна резекція шлунку;

   С. Видалення „Вірховського лімфовузла”;

   Д. Паліативна операція;

   Е. Променева терапія.

8. Хворому 64-роки встановлено діагноз: рак кардіонального відділу стравоходу ІY ст. Через стравохід проходить тільки вода. Яку допомогу необхідно надати хворому?

    А. Проводити бужірування стравоходу;

    В. Видалення стравоходу;

    С. Накласти гастростому;

    Д. Накласти гастроентероанастомоз;

    Е. Проводити парантеральне харчування.

9. У хворого під час операції знайдена пухлина, яка проростає всі шари стінки шлунку, знайдені метастази в регіонарні лімфовузли. Віддалені метастази не знайдені. Пухлина рухлива. Яка стадія процесу?

   А. І;

   В. ІІ;

   С. ІІІ;

   Д. ІY;

   Е. Злоякісна пухлина сумнівна.

10. Злоякісній пухлині характерні місцеві ознаки:

     А. Наявність капсули;

     В. Мۥягка при обмацуванні;

     С. Метастазування в лімфовузли;

     Д. Виражений запальний процес;

     Е. Виражена болючість при пальпації.

11. Хворий  госпіталізований з діагнозом: кишкова непрохідність. Відмічає схуднення на 12кг., слабкість, наявність в калі слизі і крові. Яка найбільш вірогідна непрохідності?  

    А. Спайкова хвороба;

     В. Виразковий коліт;

    С. Глистна інвазія;

              Д. Пухлина кишечника;

    Е. Копростаз.

12. На рентгенограмі  тканин яке   утвореня  буде найбільш щільним?

   А. Кіста;

   В. Одонтома;

   С. Остеома;

   Д. Фіброма;

   Е. Міома.

13. В залежності від гістологічної будови внутрішньокісткові фіброми не бувають:

   А. Осифіцірующими;

   В. Петрифіцірующими;

   С. Міксоматозними;

   Д. Нейрофібромами;

   Е. Лімфогенними.

14. Що нагадує на рентгенограмі фіброма?

    А. Кісту;

    В.Хронічний остеомієліт;

    С. Злоякісну пухлину;

    Д. Міому;

    Е. Ліпому.

15. В якої злоякісної пухлини найбільш агресивний характер росту?

    А. Високодиференційованої;

    В. Середньодиференційованої;

    С. Низькодиференційованої;

    Д. Солідний рак;

    Е. Скір.

16.Із якої тканини походить міксома?

   А. Епітеліальної;

   В. Сполучної;

   С. Мۥязової

    Д. Судинної;

    Е. Слизової.

17. В якому віці частіше зустрічається саркома Юінга?

   А. В новонароджених;

   В. Дітей раннього грудного віку;

   С. В дітей підросткового віку;

    Д. В дорослих;

    Е. В людей похилого віку.

18. Рак. якого ґенезу ця пухлина?

   А. Епітеліального;

   В.Із сполученої тканини;

   С. Судинного походження;

   Д. М"язевого походження;

   Е. Із нервової тканини.

19. Абластика це?

  А. Профілактика рецидиву і метастазування пухлини, яка включає в себе видалення пухлини одним блоком з лімфовузлами в межах здорових тканин;

    В. Операція, основана на видаленні пухлини за допомогою лазера;

    С. Операція яка включає в себе видаленню злоякісної пухлини кріо- хірургічним методом;

    Д. Видалення оперативно тільки названої пухлини;

    Е. Операція – видалення тільки первинної пухлини. з наступною хіміотерапією.

20. Ознаками переродження невуса в злоякісну пухлину не являється:

    А. Значне збільшення його в розмірі;

     В. Зміна ступеню пігментації;

    С. Покриття його виразками;

    Д. Виникнення волосся на невусі;

    Е. Збільшення реґіонарних лімфовузлів.

21. Меланома це:

    А. Злоякісна пухлина;

    В. Доброякісна пухлина;

    С. Вроджена вада розвитку шкіри;

    Д. Пухлиноподібне утворення;

    Е. Пухлина із лімфоїдної тканини.

22. Лікування меланоми шкіри:

    А. Хірургічне;

    В. Консервативне;

    С. Комбіноване ( спочатку променеве, а потім хірургічне).

    Д. Хіміотерапія;

    Е. Гормонотерапія.

23 Наскільки сантиметрів від краю меланоми  необхідно відступити при її видаленні?

    А. По краю пухлини;

    В. Відступити на 0,5 см від краю пухлини;

    С. Відступити на 1 см від краю пухлини;

    Д. Відступити на 2 см від краю пухлини ;

    Е. Відступити на 3 см від краю пухлини.

24. Синоніми рака:

   А. Амелобластома;

   В. Циліндрома;

   С. Карцінома;

   Д. Саркома;

   Е. Лімфома.

25. У хворого рак нижньої губи Т2NоМо, яка це стадія?

    А. І;

    В. ІІ;

    С. ІІІ;

    Д. ІY;

    Е. in situ.

26. По будові гемангіоми бувають:

     А. Плоскі, капілярні;

     В. Гілчасті, гроновидні;

     С. Капілярні, гілчасті, кавернозні, змішані;

     Д. Капілярні, гілчасті, кистозні;

     Е. Капілярні, кистозні, кавернозні.

27. Для склерозуючого лікування гемангіом, що знаходиться в глибині м'яких тканини використовується?

     А.40% етиловий спирт;

     В. 20% розчин глюкози;

     С. Преднізолон;

     Д. Рідкий азот;

     Е. Новокаїн.

28. Які існують методи лікування гемангіом м "яких тканин?

       А. Кріодеструкція, електрокоагуляція, склерозуюча терапія, хірургічний метод;

       В. Кріодеструкція, електрокоагуляція, променева і склерозуюча терапія, хірургічний і комбінований метод;

      С. Кріодеструкція, променева і склерозуюча терапія, хірургічний і комбінований метод;

      Д. Електрокоаляція, склерозуюча терапія, хірургічний і комбінований метод;

      Е. Склерозуючий метод, електрокоаляція.

29. Лімфангіоми по будові бувають;

     А. Гілчаста, гроновидна;

     В. Капілярна, гроновидна, кавернозна, змішана;

     С. Капілярна, гілчаста, кистозна;

     Д. Капілярна, кистозна, кавернозна, печериста;

     Е. Капілярна, кистозна, печериста.

30. Які межі характерні для лімфангіоми?

    А. Має грубу капсулу;

     В. Має тонку капсулу;

     С. Капсула відсутня;

     Д. Має чіткі межі;

     Е. Має відносно чіткі межі.

31. Як називаються виявлені пухлини, які розвиваються із оболонки периферічних нервів?

   А. Невріноми;

   В. Нейрофіброми;

   С. Гангліоневроми;

   Д. Невріноми і нейрофіброми;

   Е. Хемодекитоми.

32. Як називаються неврогенні пухлини, що розвиваються із парагангліонарних структур?

    А. Невріноми;

    В. Нейрофіброми;

    С. Невріноми і  нейрофібром;

    Д. Хемодектоми;

    Е. Гангліоневроми.

33. Нейрофіброматоз це:

    А. Наявність численних фібром;

    В. Наявність численних нейрофібром;

    С. Наявність численних невріном, гангліоневром;

    Д. Наявність численних ліпом;

    Е. Наявність численних лічфангіом і ліпом.

34. Рабдоміома – це доброякісна пухлина, яка складається із клітин?

     А. Поперечносмугастої мускулатури;

     В. Глоденькомۥязевої  мускулатури;

     С. Поперечносмугастої мускулатури і жирової тканини;

     Д. Поперечносмугастої мускулатури і сполучної тканини;

     Е. Сполучної і нервової тканини.

35. Що не характерно для злоякісних пухлин?

     А. Експансивний ріст;

     В. Метастазування в лімфовузлі і органи;

               С. Схильність до рецедування;

     Д. Наявність капсули;

     Е. Інтоксикація.

36. Лейоміома – це доброякісна пухлина яка складається із тканини:

   А. Поперечносмугастої мускулатури;

   В. Поперечносмугастої мускулатури і сполучної тканини;

   С. Жирової тканини;

   Д. Гладенькомۥязової тканини;

   Е. Лімфоїдної тканини.

37. Що відноситься до найбільш безпечних засобів попередження озлоякіснення  виразки  шлунку?

   А. Призначення соляної кислоти;

  В. Своєчасне оперативне втручання;

  С. Тривала і постійна дієтотерапія;

  Д. Санаторно-курортне лікування;

  Е. Призначення противиразкових препаратів.

38. Метастаз Шніцлера  це:

    А. Метастаз в яєчник;

    В. Метастаз  в косу (селезінку);

    С. Метастаз в пупок;

    Д.Метастаз в надключичний лімфовузол;

               Е.  Метастаз  в 12 -палу кишку.

         39. Симптомами раку шлунку можуть бути:

      А. Стійкий закрін;

      В. Нестійкі випорожнення;

      С. Часто печія;

      Д. Біль під грудьми та нудота;

      Е. Порушення сечевипорожнення;

40. В клініку вступив хворий з діагнозом: пухлина печінки. Яке дослідження буде найбільш інформативним для  підтвердження діагнозу?

    А. Оглядова ренгенгоскопія  органів живота;

    В. УЗД печінки;

    С. ЕФГС;

    Д. Колоноскопія;

    Е. Лапароцентез.

41. Хворий 60 років оперований з приводу пухлини печінкового кута ободової кишки. Яке дослідження допоможе підтвердити характер пухлини?

     А. УЗД – печінки;

     В.Колоноскопія;

    С. Ректороманоскопія;

     Д. Гістологічне дослідження пухлини;

     Е. Рентгеноскопія органів черевної порожнини.

42. При ревізії органів черевної порожнини встановлено діагноз: кишкова непрохідність опухольового  ґенезу. Знайдено метастази у віддалений лімфовузли. Яке оперативне лікування показано?

    А. Променева терапія;

    В. Паліативна операція;

    С. Хіміотерапія;

    Д. Радикальна операція;

    Е. Дієтна.

43. При одстеженні хворого діагностовано: пухлина сігмовидної  кишки. Що буде найбільш інформативними для підтвердження діагноза після операції:

     А. Гістологічне обстеження видаленої пухлини;

      В. Аналіз крові та сечі;

     С. Біохімічні дослідження крові;

     Д. Рентгеноскопія органів грудної клітки;

     Е. Ректороманоскопія.

44. У хворої 48 років  знайдено пухлину молочної  залози та збільшені пахвові  лімфовузла. Яке обстеження в першу   чергу необхідно провести?

    А. Rо – скопію органів грудної клітки;

     В.Біопсію пухлини;

    С. Бронкоскопію;

    Д. Аналіз крові;

    Е. УЗД молочної залози.

45. В поліклініці при огляді хворої знайдено пухлину молочної залози. Яке дослідження допоможе в постановці остаточного діагнозу:

    А. Консультація онколога;

    В. Мамографія молочної залози;

    С.УЗД дослідження молочної залози;

    Д. Пункційна біонсія пухлини;

    Е. Рентгенографія органів грудної клітки.

46. Хворий госпіталізований з діагнозом кишкова непрохідність. Відмічає схуднення, слабкість, періодично кров в калі. Яка найбільш вірогідна причина непрохідності?

     А. Неспецифічний виразковий коліт;

     В. Глистна інвазія;

    С. Пухлина кишечникова;

    Д. Копростаз;

    Е. Спайкова хвороба.

47. В поліклініку звернулась хвора 29 років з великою кількістю вираз кувань в ділянці соска лівої  молочної залози. В лівій пахвовій ділянці визначається лімфовузол діаметром від 1 до 1, 5см, щільної консистенції. Хворіє на протязі 3-х місяців. Про яке захворювання можна думати:

    А. Екзема соска;

    В. Алергічний дерматит;

    С. Хронічний мастит;

    Д. Рак соска;

    Е. Гострий мастит.

48. Хворий 64 роки, скаржиться на біль в правій здухвині ділянці, втрата ваги на 20 кг за 6 місяців, стійкий закріп, відсутність апетиту. Реакція гречерсена   позитивна. Який  найбільш вірогідний  діагноз?

       А. Апендикулярний  інфільтрат;

       В. Пухлина прямої кишки;

      С. Пухлина сліпої кишки;

       Д. Заочеревинна пухлина;

       Е. Копростаз.

49. У хворого на місці пігментного весвуса  виникла виразка з темно-коричневим дном. Регіональні  лімфовузли збільшені в розмірі. Який діагноз у хворого?

    А. Невус;

    В. Меланома;

    С. Фіброма;

    Д. Туберкульозна виразка;

    Е. Базеліома.

50. Хто є основоположником теорії подразнення у виникненні злоякісних  пухлині?

    А. Зільбер;

    В. Вірхов;

    С. Конгейм;

     Д. Ерліх;

     Е. Кохер.

51. Для злоякісної пухлини характерно все крім:

      А. Експансивний ріст;

      В. Метастазування в лімфовузли і органи;

      С. Нахил до рецедування;

      Д. Інфільтруючи ріст;

      Е. Наявність капсули.

52. При гастроскопії стравоходу можна встановити все, крім:

     А.Пухлину;

     В. Поліп;

     С. Діверитікул;

     Д. Рану;

     Е. Стан регіональних лімфовузлів.

53. Абсолютним показником для видалення доброякісної пухлини буде все, крім:

  А. Подовжене існування пухлини;

   В. Наявність стиснення пухлинного органа, що порушує його функцію:

   С. Постійне травмування пухлин;

   Д. Прискорений ріст пухлини;

   Е. Підозра на переродження пухлини в злоякісну.

54. При операції у хворого знайдено пухлину яка проростає всі шари стінки шлунку, виявлені регіональні метастази, віддалених метастазів відсутні .Пухлина рухлива. Яка стадія процесу?

     А. І;

     В. ІІ;

     С.ІІІ;

     Д.ІY;

     Е. Злоякісність пухлини сумнівна.

55. В поняття „абластика” входять, крім:

      А.Попередня перев"язка кровоносних та лімфатичних судин;

      В. Видалення пухлини в межах здорових тканин;

      С. Використання електроножа під час операції;

      Д. Запобігання травмування пухлини під час операції;

      Е. Розкриття органу враженого пухлиною.

56. Методики, які уточнюють діагноз злоякісна пухлина крім:

        А. Ендоскопічне дослідження;

        В. Цітологічна діагностика;

        С. Загальний аналіз крові;

        Д. Біопсія пухлини;

        Е. УЗД.

57. Методики, які уточнюють діагноз злоякісна пухлина крім:

      А. Комп’ютерна томографія;

      В. Радіоізотопне дослідження;

      С. Рентгенографія;

      Д. Загальний аналіз сечі;

      Е. Томографія.

58. Вражений метастазом пухлини лімфовузла характеризується:

    А. Збільшенням;

    В. Ущільненням;

    С. Овальністю і м"ягкістю;  

    Д. Відсутністю болючості;

    Е. Спаюваність з оточуючими тканинами.

59. До доброякісних пухлин із сполучної тканини не відноситься:

    А. Ліпома;

     В. Хондрома;

    С. Папілома;

    Д. Остеома;

    Е. Фіброма.

60. До злоякісних пухлин із сполучної тканини не відноситься:

    А. Міксома;

    В. Лімфосаркома;

    С. Остеосаркома;

    Д. Ангіосаркома;

    Е. Міосаркома.

Б. Задачі для самоконтролю

         Задача №1

В клініку поступив хворий з діагнозом:Пухлина черевної порожнини. Із анамнезу відомо, що на протязі останнього року турбує закріп, а в останні 3-4 місяці при акті випорожнення став замічати в калі примісь крові і слизь. Погіршилось самопочуття, зменшився апетит, втратив вагу тіла на 4 кг. При обстеженні хірургом в поліклініці було знайдено ущільнення в лівій мезогастральній ділянці, дещо болюче, рухливе.

Які додаткові відомості можуть мати суттєве значення для постановки діагнозу?

   А. Чи мало місце, що закріп змінювався послабленням випорожнень;

В. Які захворювання органів черевної порожнини відмічалися раніше;

С. Чи були онкохворі в родині;

Д. Чи мало місце підвищення температури на протязі останніх 3-4 місяців;

Е. Чи мало місце порушення сечовипускання.

Задача №2

В клініку поступив хворий з діагнозом:

Пухлина черевної порожнини. Із анамнезу відомо, що на протязі останнього року турбує закріп, а в останні 3-4 місяці при акті випорожнення став замічати в калі примісь крові і слизь. Погіршилось самопочуття, зменшився апетит, втратив вагу тіла на 4 кг. При обстеженні хірургом в поліклініці було знайдено ущільнення в лівій мезогастральній ділянці, дещо болюче, рухливе.

Яке дослідження буде найбільш інформативним для постановки діагнозу?

А. Пальцеве дослідження прямої кишки;

 В. Фіброколоноскопія;

С. Загальний аналіз крові;

Д. Біохімічні дослідження крові;

Е. УЗД печінки.

Задача №3

 Хворий, 60 років, оперований з приводу рака печінкового кута ободової кишки.

При ревізії органів живота знайдено: пухлина розміром 12 см, проростає всі шари стінки кишки з інфільтрацією в заочеревинний простір, наявність метастазів в печінці. Клініка часткової кишкової непрохідності.

Визначить діагноз опухольового процесу по міжнародній класифікації.

А. T4 N3 M1 P4;

В. T3 N2 M1 P2;

С. T2 N2 M0 P3;

Д. T4 N1 M1 P2;

Е. T N3 M P4.

Задача №4  

 Хворий, 60 років, оперований з приводу рака печінкового кута ободової кишки.

При ревізії органів живота знайдено: пухлина розміром 12 см, проростає всі шари стінки кишки з інфільтрацією в заосеревинний простір, наявність метастазів в печінці. Клініка часткової кишкової непрохідності.

Яке лікування показано хворому?

А. Хіміотерапія;

В. Променева терапія;

С. Гормонотерапія;

Д. Паліативна операція;

Е. Хіміотерапія + променева терапія.

Задача №5

 Хворий, 60 років, оперований з приводу рака печінкового кута ободової кишки.

При ревізії органів живота знайдено: пухлина розміром 12 см, проростає всі шари стінки кишки з інфільтрацією в заосеревинний простір, наявність метастазів в печінці. Клініка часткової кишкової непрохідності.

Яка стадія опухольового процесу у  хворого?

А. І а;

В. І б;

С. ІІ;

Д. ІІІ;

         Е. ІV.

Задача №6

При ревізії органів черевної порожнини під час операції знайдено, що в вихідному відділі ободової кишки має місце пухлина розміром 5 х 6 см, яка циркулярно звужує просвіт кишки, проростає шара її стінки, лімфатичні вузли по ходу судин розміром 0,5 см, м’які, віддалені метостази не знайдені.

Ваш інтраопераційний діагноз?

А. T3 N2 M0 P4;

В. T2 N1 M1 P3;

С. T3 N1 M0 P4;

Д. T3 N3 M P3;

Е. T3 N2 M1 P4.

Задача №7

При ревізії органів черевної порожнини під час операції знайдено, що в вихідному відділі ободової кишки має місце пухлина розміром 5 х 6 см, яка циркулярно звужує просвіт кишки, проростає шара її стінки, лімфатичні вузли по ходу судин розміром 0,5 см, м’які, віддалені метостази не знайдені.

Яке лікування показано хворому?

 А. Променева терапія;

В. Хіміотерапія;

 С. Радикальна операція + хіміотерапія;

 Д. Паліативна операція;

Е. Паліативна операція + променева терапія.

Задача №8

На амбулаторному прийомі лікар прийняв хвору 48 років. У хворої є виписка з наступним заключенням: «при ректороманоскопії на відстані 30 см знайдено пухлину і проведена біопсія останньої. При гістологічному дослідженні встановлено – аденокарцинома»

Якому обстеженню підлягає хвора перед операцією, крім:

А. Зібрати повний анамнез захворювання;

В. Біохімічні дослідження крові;

С. Загальний аналіз крові і сечі;

Д. УЗД печінки;

 Е. Пальцеве дослідження прямої кишки.

Задача №9

В порядку швидкої допомоги в стаціонар поступив хворий 66 років із скаргами на переймоподібний біль по всьому животу, більше зліва, відсутність випорожнень на протязі 3-4 діб, погано відходять гази. Температура тіла 37,6°. На протязі останніх 3-х місяців знижений апетит, схуд на 5 кг. Випорожнення змінного характеру – закріп змінюється послабленням, інколи при акті випорожнень відмічається кров і слизь.

Ваш діагноз?

А. Копроситаз;

В. Коліт;

С. Перітоніт;

 Д. Опухольова товстокишечна непрохідність;

Е. Апендикулярний інфільтрат.

        Задача №10

Хвора 60 років скаржиться на „мокнуття” в ділянці соска  лівої залози, деформацію в ділянці соска. Рік тому замітила корочку в ділянці соска лівої залози. Стан хворої задовільний, тони серця ясні, ритм правильний. АТ 140/70 мм рт. ст. в легенях везикулярне дихання. Живіт мۥякий, печінка не збільшена.

В ділянці соска лівої молочної залози ділянки тріщин і мокнуча поверхня. Сосок лівої молочної залози згладжений, патологічне утворення в молочній залозі не визначається, реґіонарні лімфовузли не збільшені. Які обстеження необхідно зробити для уточнення діагнозу?

    А. УЗД молочної залози;

    В. Мамографію;

    С. Цитологічне дослідження;

    Д. Рентгенографію органів грудної клітки;

    Е. УЗД- печінки.

Задача №11  

Хвора 68 років, звернулась в поліклініку з приводу пухлиноподібного утворення в лівій молочній залозі, помірно болюче при обмацуванні.

Стан хворої задовільний. Ритм серця правильний. АТ 190/100 мм рт. ст. В легенях везикулярне дихання. Живіт без особливостей змін з боку кістково-м"язевого апарату немає.

Місцево-ліва молочна залоза менше правої, рівень знаходження її вище чим правої залози. Деформація, втяження в ділянці верхнєзовнішнього квадранту зліва. Там же пальпується затвердіння 4 х 5 см, без чітких меж щільної консистенції. В лівій пахвовій ділянці - твердий лімфовузол діаметром до 1,5см. Патологічних змін з боку правої молочної залози немає А-з крові: Нв – 120г/л, ер. – 4,5 х 1012/л, Л – 6,0 х 109/л. РЗЕ – 32 мм/год

Для постановки діагнозу необхідно провести дослідження, крім:

     А. Консультація онколога;

     В. Мамографія лівої молочної залози;

     С. УЗД дослідження залози;

     Д. Пункційна біопсія пухлини;

     Е. Рентгенографія органів черевної порожнини.

Задача №12

Жінка 38 років. При флюрографічному дослідженні молочних залоз встановлена тінь в лівій молочній залозі. Проведена мамографія,  на мамограммі в верхньо-зовнішньому квадранті лівої молочної залози визначається зірчаста тінь 0,5 см, ділянки накопичення мікрокальцінатів. Лімфовузли не змінені. Паленнаторно в правій молочній залозі патологічні утворення не визначаються.

Який діагноз можна поставити?

        А. Фіброма лівої молочної залози?

        В. Хронічний мастит лівої молочної залози;

       С. Рак лівої молочної залози (непальпуючий);

        Д. Кіста лівої молочної залози;

        Е. Туберкульоз лівої молочної залози.

Задача №13

Хворий 62 роки скаржиться на біль за грудиною, погане проходження твердої і рідкої їжі, неприємний запах з рота, підвищене виділення слини, схуднення на 15 кг за 2 місяці. Апетит збережений. Об'єктивно: риси обличчя загострені. Шкіра бліда з землистим відтінком, тургор її знижений. Печінка не збільшена. Нв-86 г/л. Реакція грегерсна позитивна. Яке захворювання зумовило дану клінічну картину?

   А. Рубцева  звуження стравоходу;

   В. Доброякісна пухлина стравоходу;

   С.Хронічний неспецифічний коліт;

   Д. Ахалазія стравоход;

             Е. Рак стравоходу.

Задача №14

Хворий госпіталізований з діагнозом: кишкова непрохідність. Відмічає схуднення  (12 кг за 2 місяці). Слабкість, періодично кров в калі. Яка причина непрохідності?

А. Спайкова хвороба;

В. Неспецифічний виразковий коліт;

С. Глистна інвазія;

Д. Копроліти;

    Е. Пухлина кишечника.

Задача №15

В поліклініку звернулась жінка 29 років зі скаргами на зміну шкіри соска лівої молочної залози у вигляді потемніння, яке супроводжується появою великої кількісті виразкувань у білясосковій ділянці, набряком молочної залози. Хворіє 3 місяці, раніше зверталась до дерматолога – лікування без позитивного ефекту. При обстеженні лівої пахвової ділянки визначається лімфатичний вузол до 1,5 см, щільної консистенції. Про яке захворювання можна думати?

     А. Лімфома молочної залози;

     В. Хронічний мастит;

     С. Екзема соска;

     Д. Рак соска;

     Е. Алергійний дерматит.

Задача №16

Хворий 64 роки скаржиться на постійний тупий біль у правій здухвинній ділянці, схуднення на 20 кг за 6 місяців, стійкі закрипи, відсутність апетиту. Об"єктивно: шкіра землистого кольору, тургар її знижений. В правій здухванний ділянці пальпується інфілатрат 6х8 см, щільний, малорухливий не болючий. При  аускультаціїпосилення кишкових шумів. А-з крові: Нв80г/л. Реакція грегерсана позитивна. Який найбільш вірогідний діагноз?

    А. Рак прямої кишки;

    В. Рак сліпої кишки;

    С. Заочеревинна пухлина;

    Д. Злоякісна пухлина тонкої кишки;

    Е. Апендикулярний інфільтрат.

Задача №17

Хвора 52 роки госпіталізована в гінекологічне відділення зі скаргами на загальну слабкість, біль внизу живота. Постменопауза 2 роки.  При огляді встановлено збільшення розмірів живота, ознаки асциту. При бімануальному обстеженні шийка матки циліндрична, чиста. Тіло матки невеликих розмірів, відхилено вправо, зліва і позаду від матки палькується горбистий, безболісний, нерухомий утвір щільної конституції, розміром 12 х 15 см. Який найбільш імовірний діагноз?

       А. Фібріміома матки;

       В. Тубооваріальний абсцес;

       С. Рак яєчників;

       Д. Генітальний ендометріоз;

       Е. Кіста лівого яєчника.

Задача №18

До дільничного терапевта звернувся пацієнт, віком 56 років, зі скаргами на періодичний закріп, в останні тижні помітив домішки свіжої крові в калі. Протягом 2-х місяців схуд на 5 кг. Яке обстеження повинен провести лікар в першу чергу?

    А. Пальцеве дослідження прямої кишки;

     В. Ректороманоскопию;

     С. Пальпацію органів черевної порожнини;

     Д. Виміряти хворому частоту пульсу та АТ;

     Е. Непроводити обстеження, а відправити хворого до хірурга.

Задача №19

До сімейного лікаря звернувся хворий з приводу появи на шкірі передньої поверхні правого стегна червоної „плями” діаметром 1 см, об"єктивно: навколишня шкіра не змінена ,плямане болюча, при натисканні вона блідне, регіональне лімфовузли не збільшені. Про яке захворювання може запідозрити лікар?

      А. Гемангіому;

      В. Початок бешихи;

      С. Гідраденіт;

      Д. Фурункул у початковій стадії;

      Е. Нагноєння.

Задача №20

При проведенні фіброгастроскопії у хворого лікар виявив в пілоричному відділі шлунку виріст на ніжці діаметром 5 мм. Що повинен зробити лікар?

А.Видалити новоутворення;

         В.Взяти шматочок виросту на біопсію;

С.Коагулювати новоутворення;

Д. Не чіпати виріст;

Е. Промити шлунок антисептиками.

Література.

                Основна:

 1. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. загальна хірургія, Київ, „здоров′я”, 2004.

 2. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хомич С.Д.. Загальна хірургія, Київ,    

    „Здоров'я”, 1999.

 3. Госейщев В.К. Общая хирургия, Москва, 2003.

 4. Петров С.В. Общая хирургия, Санкт-Петербург, 2002.

  

                 Додаткова:

 1. ШмиттВ., Хартинг Г.В., Кузин М.Н., „Медицина”, 1985.

  2. Стручков В.И., Стручков Ю.В., Общая хирургия, „Медицина ”, 1988.



 

Другие работы

.